Тринадцятирічний Руслан Левочко після відвідин Червоноградського міського суду Львівської області поділився своїми враженнями про суд.

Тринадцятирічний Руслан Левочко, учень 7-А класу Червоноградської загальноосвітньої середньої школи I-III ступенів № 4, який готується  вступити у Волинську Духовну Семінарію, після ознайомчого візиту разом зі своїми товаришами до Червоноградського міського суду Львівської області надіслав нам свої враження про суд.

            Орфографія автора збережена.

Візит до суду: мої враження

                  Другого квітня нас запросили на відвідини Червоноградського Міського суду. Почувши це я відразу здивувався, адже що нам школярам робити у суді. Я був у здогадках. Коли я заходив до суду то проходив через металошукач, на пості сидів серйозний судовий міліціонер під назвою "Грифон" який за усім наглядав. Коли я піднявся на другий поверх, нас повели до зали засідань суду №3. Зайшовши туди у мене з'явилося безліч нових вражень. Вкінці зали був величезний стіл і три крісла для судді і його помічників. Дальше місця для прокурора, секретаря та адвоката. А за ними місця для людей. По правий бік була клітка в яку заводили підсудного. Оглянувши зал, я сів разом з усіма на місця та уважно слухали. Надія Липчук вела з нами бесіду про адміністративні правопорушення підлітків, а саме про крадіжки, куріння, алкоголь. Потім ми розмовляли про спецшколу в якій навчалися і проживали діти з якими мовби вже не можуть справитися ні батьки ні учителі. В цій школі діти навчалися, їли, проживали та навіть працювали за що їм давали невелику платню, за ці гроші на території діти могли в кіоску щось собі придбати. Опісля цього Надія попросила вийти з зали вчителів, коли вони вийшли Надія поговорила з нами про те чи не ображають чи навіть б'ють нас вчителі. На щастя таких випадків не було. Далі Надія Липчук запитала судді чи можна нам побути на засіданні суду, суддя дав згоду. Після тривалого чекання в залу привели підсудного. Мені особисто він здавався кремезним та страшним. Коли прийшов суддя ми стали, він привітався і ми сіли, далі йшло судове засідання тобто почали судити підсудного. Але за несприятливих причин засідання перенесли на п'ятницю. Суддя вийшов і з клітки два міліціонери вивели підсудного. Після такого цікавого та захоплюючого судового засідання ми вирішили з'ясувати наскільки добре працює спецпідрозділ "Грифон", Надія натиснула кнопку тривоги і ми почали рахувати секунди за скільки часу прийде судова міліція, на наший подив вона прийшла аж за 43 секунди! Це справді довго, за цей час невідомо що могло статися у справжній ситуації. А далі ми сідали на місця усіх судових осіб, та навіть у клітку для підсудного. Особисто я вибрав спочатку собі місце прокурора а згодом і навіть судді. Ми фотографувалися, та розмовляли з Надією Липчук про особисті справи. І тут ми вже мали виходити з суду, але мені не хотілося. Все таки коли я вийшов з суду, я мав безліч чудових вражень. Час пройшов зовсім незамітно. Я дуже радий що сходив до суду!